Шум

Пусті балачки, заповнений простір

В рожевому світлі ковтаю повітря

Я згасаю, і ти давно про це вже знаєш

Знаєш, що паркет заскрипів у новенькій квартирі

Що вкрилась повністю пилом шафа, що ми купили

І що я згасаю, я потихесеньку згасаю

Важко зробити крок

Коли внутрішній компас замовк

Більше не вірю в те, що транслюють в моїй голові

Чому я сховалась? Через навколишній галас

Через шум свідомість втрачу, і знов по колу так

Хвилі йдуть, не змиють втому, хронічну втому

Якщо б не обмежував час нас і простір

Можливо, мені б усе точно вдалося

І через шум на фоні мені стискає скроні

Останній ковток чомусь видався кислим

Мене швидко схопило оксамитове крісло

І втримати рівновагу мені не вистачить хисту

Здається, що у печалі мені просто комфортно

Замкнутись вдома, сидіти у призначеній соті

Здається, що у скорботі я себе краще знаю

Але сьогодні, як завжди, за власним сміхом сховаюсь

Знаєш, я згасаю

Я потихесеньку згасаю

Через шум свідомість втрачу, і знов по колу так

Хвилі йдуть, не змиють втому, хронічну втому

Якщо б не обмежував час нас і простір

Можливо, мені б усе точно вдалося

І через шум на фоні мені стискає скроні