Граблі

Так набридло мені бути,

Обіцяти , відчувати,

Від кохання вверх стрибати.

Хвилями у наше море

Падати , неначе з гори

Сил немає на супротив

Варто було б Все згасити,

Не давати далі жити.

Це кохання вже прожите.

Але погляд мій в підлогу

Дає відчути цю незмогу.

Дай відчути цю тривогу.

Я стаю на тіж самі граблі щоразу,

Як тебе побачу

Моє серце одразу,

На ті ж самі граблі,

На ті ж самі граблі.

Я стаю на тіж самі граблі щоразу,

Як тебе побачу

мої почуття зразу,

На тіж самі граблі,

На тіж самі граблі.

Я стаю на тіж самі граблі щоразу,

Як тебе побачу

Моє серце одразу,

На ті ж самі граблі,

На ті ж самі граблі.

Я стаю на тіж самі граблі щоразу,

Як тебе побачу

мої почуття зразу,

На тіж самі граблі,

На тіж самі граблі.

Я не знаю як літати,

Мріям своїм довіряти,

Без тебе життя вдихати.

Сила волі у покорі,

Наче в морі десь на долі,

Стримаюсь я бути поряд.

Твоя думка непохитна,

Моє слова наче клітка,

Розривається ця нитка.

Коли обидвоє поряд,

Не вловлюють уже цей погляд,

Натяки дає вже доля.

Я стаю на тіж самі граблі щоразу,

Як тебе побачу

Моє серце одразу,

На ті ж самі граблі,

На ті ж самі граблі.

Я стаю на тіж самі граблі щоразу,

Як тебе побачу

мої почуття зразу,

На тіж самі граблі,

На тіж самі граблі.

Я стаю на тіж самі граблі щоразу,

Як тебе побачу

Моє серце одразу,

На ті ж самі граблі,

На ті ж самі граблі.

Я стаю на тіж самі граблі щоразу,

Як тебе побачу

мої почуття зразу,

На тіж самі граблі,

На тіж самі граблі.