Полон

Я минаю тінь

Павшу від небес

Може як і всі

Сонця не донес

І люди такі

Кармани бажань

Ми всі літаки

У небі страждань

В її очах - він

Вона - у його

Ми воїни всі

Але схильні здаватись у полон

Та й запитай де ми є

В полоні чи печалі тих людей

Запитай де ми є

В полоні чи печалі тих людей

Ця схильність втрачати

Знаходити після дощу

Не питайте

Я ще не почув

Мені би догнати

Я вірю, я докричусь

До тих, хто вже спати

В їх сни увірвусь

І знати

Що я повернусь

З полона сердець

Ми схильні тікати

Юююю...юююю

Та й запитай(запитай) де ми є(де ми є)

В полоні чи печалі тих людей

Запитай(запитай) де ми є(де ми є)

В полоні чи печалі тих людей