Гримить небо–це наші голоси! Стіни із заліза, народ як мечі! Україна не впаде її кроки гучні, залишаюсь вірним свої Нації! Мій дім далеко від мене–чую його подих, війна змушує кидати у пекло молодих. Залиш в пам'яті назавжди подвиги відважних щоб відрізнятися від інших і бути краще всіх.
Сьогодняшній день пройде–він буде променистий, відразу буря хлине–не сяє вже намисто, їм наплювати на що перетвориться місто, воно любить красти та не вставати з крісла. Таких скризь тут різних з бігудями, вони відчують страх своїми мудями–тому вони навіть не біля війська.
Частіше з мого рота лунає українська, з твого воняє пісюнами не підходь близько, вдарить блискавка–на цьому все закінчиться. Я обрав всіх шлях і буду вас топити, під насадку бритий, голодний і не митий, від дощу міномет бризентом прикритий , кажу тобі па па але мій сон руйнує вітер. Під очіма мішки–не спав до ранку, одна яма на всіх немов приманка.
По рації передаю гати Синиця з танку, там підари повзуть в посадці–буде жарко. FPV-тут недолугиг всіх покришить враз, запам'ятовуй враже ні ногою на Донбас! Проте хорошим руським не допоможуть м'язи, його руки запутані на вічно в єгозі. Мучной з братом Монологом на фіті в'язнуть, а це означає, що тобі не пощастить!
