Дракар

Вода сточила камінь під Дніпром

Дракари із бою вертають

Падіння Кращих - моветон

Ти в пеклі був - пора до раю

Я ніколи не навчусь прощатись, душу втрачено і стиснуто навік лещатами

Ніби в карцері щодня шукаю початок, в моїх очах палає Личаків

Тисячі миль здолано у вогні, ти, брат, живий чи ні, скажи мені, прошу дай знати

Ми винесли тебе під рев і свист під град і зливи, ти замість плюса мовчиш у чатах

Дай весні моїй надію цвіту, хоч один шанс, дай слово, що примусить вірити

Дай дітям своїм із тобою вільно мріяти, повідомлення далі не видно

За мить зголосять по рації псевдо

Попри молитву Господу не чути в цей день вістей

Серця воїв твоїх пошматовані серпом

За контурами слова 200, знову 200

Хто там зверху? Не достукатись

Тихо дощ сміється із небес

Взяли, хто жертовно сорому ослухався

Візьміть мене, краще візьміть мене

Чому ж ти так ненавидиш кращих?

Скажу я, скалячись на сонце

І далі тільки ставатиме важче

Одна надія це кровная помста

Чому ти ж так ненавидиш кращих?

Але до себе їх забираєш

Нас залишаючи серед пропащих

У цьому лімбі між пеклом і раєм

Граніт засипав сніг, я шукаю стежку, поставши між землею і чимось безмежним

Пам'ять - це залежність, тоді я хворий все ще, в країні, в якій кожен перший теж

Скоро знову в лаву, ладнаю дракар, я латаю рани так, ніби прагну вижити

Латаю так, бо не тягар в бою загинути, а лишитися і жити без тебе - тягар

Повільно й трепетно я оправлю стрічку, позір опустивши в соромі відочей

Квіти впали й згнили, спереду обличчя, в ньому вічність на моїх грудях пече

Сира земля немовби килим між мною і вами, топить берці, тягнучи до лона тенета

Та лиш вітер, який владарює хоругвами, шепче бий, бий за кожен портрет

Я не впаду перед мечами страху, я не розвернуся, кинувши усе, що ти любив

Я не дам нікому плюндрувати пам'ять кращих, з ким мав за честь іти

Дракари із бою вертають, моє падіння моветон

Єдиний крок від пекла до раю мій найтонший понтон

Чому ж ти так ненавидиш кращих?

Скажу я, скалячись на сонце

І далі тільки ставатиме важче

Одна надія це кровная помста

Чому ти ж так ненавидиш кращих?

Але до себе їх забираєш

Нас залишаючи серед пропащих

У цьому лімбі між пеклом і раєм