ЧІНА

Стрілки на годиннику

Безперервно змінюють своє положення

Від народження до того самого горизонтального.

Знав завжди, що все тут зможу я,

Та чому постійно торможу так?

Та торможу в такт – і це мотивує,

Наче сам Бог дає мені знак.

Без ознак та казок

Бачу реальність, беру на аналіз зразок.

Не потрібен твій тюнінг,

Покажи нам свій сток, бо в нім весь сок.

У когось вийшов придатності строк,

Але ще залишився строк.

Хтось вже свій засвоїв урок,

А хтось прямо зараз тисне курок.

Мої рідні двори закутує смоук,

Але, на жаль, не від дубасу.

Хто ж знав, що Афган перекинуть нам

На терени Донбасу?

Винищують білу расу: спочатку бухлом,

А за тим – бухою масою.

Чому мільйони людей

Не можуть в цім світі пожити прекрасно тут?

Типу всі тру, вічно щось труть,

Що все буде гуд,

Сиплячи в їжу купу отрут.

Це якийсь жах, але це наш муд.

Подай на суд – в суд ходячий ти труп.

В кишені готівкою в сумі приблизно на суп.

І як воно – жити в ступорі тут?

Тут наче ж всі тру?

Чи нє, чи да, чи ні, чи так?

Чи нє, чи да, чи ні, чи так?

Чи нє, чи да, чи ні, чи так?

Чи нє, чи да, чи ні, чіна

Заробив шось – одолжив,

Перепродав, підмутив.

З горем навпіл тут прожив,

Зранку знову старий стиль.

Заробив шось – одолжив,

Перепродав, підмутив.

З горем навпіл тут прожив,

Зранку знову знову знову

І це я не про конкретну територію,

А про весь світ в цілому.

Злий на очах стає добрим,

Добрий уподібнюється злому.

І так по колу… Кому вірити,

Коли тут кожен смертельно хворий?

Ти збудуй свою реальність,

А її завтра прийдуть та підступно спалять, як Трою.

Слідкуй за собою, дивись за своїм.

Тіло з пробитою головою

Не відчуває рук та ніг.

А квартали тихо падають сотнями,

Як взимку падає сніг.

Вникни в ці рядки, від'єднавшись від матриці,

Чи проспи все життя на брудному матраці.

І знаєш, можливо, саме ти тут маєш рацію.

Чи нє, чи да, чи ні, чи так?

Чи нє, чи да, чи ні, чи так?

Чи нє, чи да, чи ні, чіна

Заробив щось – одолжив,

Перепродав, підмутив.

З горем навпіл тут прожив,

Зранку знову старий стиль.

Заробив,

Одолжив,

З горем навпіл тут прожив,

Зранку знову-знову-знову…

Старий стиль.